Сьогодні в Києві


автор: Решетников Юрий Евгеньевич

p_reshetn.jpgСьогодні в метро закликали до громадянської активності у виявленні тих, хто клеїть листівки. Громадянам пропонувалося звертатися до чергових міліціонерів, повідомляючи останнім прикмети тих, хто займається таким розклеюванням. Та й взагалі нагадувалося, що це не просто якесь непотребство, а адміністративне правопорушення.

Спору нема, порядок повинен бути; розумію, що працівникам метро важко віддирати добре зроблені самоклейки. Але чомусь не залишає враження, що не турбота про порядок та працівників метро є основною причиною таких оголошень.

Чомусь здається, що причина та ж сама, чому влада і в минулому році з несамовитістю здирала листівки з "Так! Ющенко!", або з нагадуванням громадянам, що практично все, що вони бачать чи чують по багатьом телеканалам, то є брехня. Так само здиралися прапори, транспаранти тощо. І не тому, що вони псували довкілля гірше, ніж синьо-білі "Тому що" на кожному кроці, а тому, що вони змушували громадян замислитись. А цього як раз й боялася тодішня влада.

Чому ж зараз київська влада знову, як і рік тому, взялася за листівки? Чи не з тієї ж причини? Чи не тому, що три тижня наметового містечка перед мерією не пройшли даремно, змушуючи громадян подивитися навколо і задати собі питання: "А чи подобається мені те, що відбувається в Києві?". Чи не тому, що прихід Ю.Луценка, і тільки потім вже мера на переговори з пікетувальниками, це хоч і маленька, але вже перемога тих, хто виступив проти свавілля київської влади? А ще тому, що минулорічний досвід боротьби з інакомисленням теж нікуди не подівся.

Ті, яким є, що скривати, завжди боялися правди. Сьогодні київська влада те ж не в захваті від ідеї, що люди почнуть шукати правди щодо усіх її рішень. Тому і треба боротися з тими, хто через листівки буде спонукати людей до цього.

А тому – "громадяни, проявляйте громадянську активність!" Не в тому, щоб боротися з хуліганством, з пияцтвом, з лайкою врешті-решт, а саме з розклеюванням листівок. Виявляється, що це найбільше зло на думку керівництва метрополітену, для здолання якого необхідна громадянська активність.

Слухаючи такі оголошення, задаю собі питання: "Чи таким я уявляв собі Київ, стоячи на Майдані в кінці листопада – на початку грудня минулого року?". Чи це дійсно столиця країни, в якій перемогла Помаранчева революція? Чи це якесь сумне дежа-вю, машина часу, яка перенесла нас на рік назад?

А ще хочеться запропонувати київській владі не обмежуватися закликами до громадянської активності в плані повідомлення міліціонерам прикмет тих, хто розклеює листівки, а більш творчо і повно використовувати накопичений роками досвід, особливо надбаний у незабутній 1937-й. А тому пропоную ще й повідомляти громадянам телефони і адреси, за якими вони можуть повідомити, що їхній сусід, співпрацівник, рідний ворог народу, націоналіст, контрреволюціонер тощо (потрібне можна підкреслити). І тоді у нас вже точно запанує абсолютний порядок.