Люстрація – очищення


автор: Решетников Юрий Евгеньевич

p_reshetn.jpgТак, трохи тривожне слово „люстрація”, що останнім часом стало доволі широко вживаним в нашому суспільстві, насправді в своєму буквальному перекладі з латини означає „очищення”, а отже містить євангельський, духовний сенс. В тому є справді глибокий зміст, оскільки ми, як християни, чудово усвідомлюємо, що справжнє оновлення життя як окремої людини, так й суспільства, країни вцілому, можливе лише через внутрішнє очищення, очищення своє душі.

І не вливають вина молодого в старі бурдюки...
Єв. від Матвія 9:17

Покаяння – це великий лік, не зневірюйся...
Не так страшно впасти в глибину зла,
як упавши,залишитись у ньому...
Св. Іван Златоустий

Послухом правді очистьте душі свої...
1Петра 1:22

Душа передусім повинна осудити і зненавидіти давнє грішне життя,
і збридити собі навіть пам ' ять про нього.
Св. Василій Великий

Тим, що каються, не досить до спасіння самої стриманості від гріхів;
їм треба ще й плодів гідних покаяння.
Св. Василій Великий

Зрозуміло, що коли зараз мова йде про люстрацію, йдеться в першу чергу про правову або можливо політичну люстрацію, про заборону на заняття державних посад особам, що скомпрометували себе певною діяльністю в минулому. Саме цим аспектам присвячено й законопроект, внесений до Верховної Ради народними депутатами В.М.Червонієм, А.В.Шкілем та С.С.Олексіюком. Він передбачає, що ті, які були причетними до фальсифікації виборів Президента України 2004 року, закликів до сепаратизму, переслідування патріотів України та правозахисників, співпраці з КДБ СРСР, а з 1991 року із спецслужбами інших держав, не мають права займати певний час керівні посади в органах законодавчої, виконавчої, судової влади, в дошкільних закладах, школах, гімназіях, коледжах, вищих навчальних закладах, виборчих комісіях, засобах масової інформації, політичних партіях і громадських організаціях в Україні.

Відомо, що на думку багатьох люстрація в тій чи іншій моделі повинна була відбутися в Україні на початку 90-х років відразу після здобуття нею незалежності. Але не відбулась. Зараз мова знов йде про неї, але чи відбудеться вона, теж залишається невідомим. Особливо, якщо згадати про чудову можливість наших вітчизняних чиновників міняти свої політичні кольори в залежності від того, хто знаходиться при владі. Ті, хто ще вчора агітував за Януковича, сьогодні записуються в герої революції і абсолютно не соромляться говорити про свої революційні заслуги на сторінках ЗМІ. Вчорашні „синьо-білі” в одну мить стали „помаранчевими”, наповнили собою партії-переможниці заради однієї простої і зрозумілої цілі – залишитися на своїх місцях або, якщо вийде, претендувати навіть і на більш високі. Як казав один високопоставлений чиновник, представник соціал-демократичної партії (об ' єднаної), напередодні інавгурації В.А.Ющенка: „А чому це я повинен бути в опозиції до влади? Я не бачу себе в опозиції до влади”. Але зміна кольорів деталей одягу зовсім не означає заміни внутрішньої сутності. Мабуть для збереження морального обличчя „помаранчевих” партій було б доцільно оголосити мораторій на прийом до своїх лав представників колишніх провладних партій або вчорашніх чиновників. Враховуючи все це, впевненості в тому, що законопроект про люстрацію зможе успішно пройти через парламент, в якому начебто зараз й „помаранчева” більшість, проте її, принаймні частково, складають колишні „синьо-білі”.

Але навіть прийняття даного законопроекту не змінило б докорінно ситуацію, оскільки правовими аспектами проблема колишньої влади, представники якої й сьогодні займають свої посади, не вичерпується. Насправді, проблема полягає набагато глибше – у морально-етичній площині. Адже не все можна охопити законом. Скажімо, законодавство не передбачає якоїсь відповідальності за зверхнє або байдуже ставлення до людей, але це було майже характерною ознакою минулої влади. Тому набагато важливішою є не стільки правова, скільки моральна люстрація. Зрозуміло, що це набагато складніший процес, який тим більш неможливо якось прописати юридичною мовою, але тільки він насправді здатен змінити ситуацію на краще. Як християни, ми розуміємо, що таке очищення можливе тільки в одному випадку – духовного відродження через покаяння, тобто глибокого внутрішнього усвідомлення хибності своєї попередньої поведінки і твердого рішення щодо її докорінної зміни.

Зміни верхньої ланки влади важливі, але мабуть ще важливішою є якісна зміна влади середнього рівня. Адже саме з нею постійно стикаються люди, саме від неї вони вже втомилися чути нахабство, грубість, зустрічати нехтування інтересами суспільства. Мова не йде про автоматичну зміну усіх працівників. Дехто може залишитися й із старого складу, але за умови справжнього морального очищення. Як це має відбуватися, на жаль, ми не маємо готового рецепту. Але твердо переконані в одному: чиновник який не зважає на проблеми людей, який зверхньо ставиться до тих, хто звертається до нього по допомогу – має піти. Інакше нічого у нас так і не зміниться, незважаючи на самі щирі наміри Президента та уряду. Бо той, хто звик розглядати свою посаду не як місце служіння людям, а як виключно засіб задоволення власних потреб, без внутрішнього очищення ніколи не буде іншим. З приводу нашого чиновництва, яке дісталося у спадок новій владі від старої, є наступний анекдот. Зала, повна чиновництва. В президії Ющенко, Тимошенко та інші члени команди. Ющенко заявляє, що він не краде, його команда не краде, а отже й усі інші теж не будуть красти. А по рядах пошепки: „Нас багато, нас не подолати”. Хочеться вірити, що ми все ж таки подолаємо. Не людей, а систему, бо „не маємо боротьби проти крови та тіла”, за визначенням апостола Павла, а проти тих спотворених моральних принципів, якими донедавна керувалась влада.

Один із співробітників Кабінету Міністрів, який ще 22 листопада не побоявся надіти помаранчевий шалик, відкрито висловивши свої переконання, пише з цього приводу: „У владних структурах повинні працювати професіонали, але в наших умовах не можна було залишати в кріслах тих, хто голосно ненавидів стару опозицію, а зараз тихо ненавидить нову владу. А таких, на жаль, в нашому будинку (Кабінету Міністрів) у вищій і навіть середній керівній ланці більшість. Так, професіонали повинні працювати, незалежно від „політичного окрасу”, але не на керівній роботі, радниками, консультантами, але не більше того. Інакше – тихий саботаж, який ми маємо зараз”.

З іншого боку, ми не є невиправними ідеалістами, які вважають, що нові обличчя автоматично означають й нову якість. На жаль, це не завжди так. Мабуть, занадто довго ми виховувалися в якомусь морально викривленому суспільстві, спочатку в радянському, а потім пострадянському при суспільному ладі, що отримав назву „кучмізму”.

І ще один аспект. Останнім часом багато було сказано про використання владою в своїх інтересах авторитету Церкви, особливо на останніх виборах. Але це, з іншого боку, говорить і про наявність певних „больових точок” у окремих релігійних діячів. Тому мабуть люстрація, особливо у сенсі внутрішнього очищення – покаяння, не завадила б і у середовищі релігійних організацій, що можливо б послабило спокусу вже для нової влади використовувати їх надалі.

Юрій Решетніков, к.філос.н.

Коли посуд не досить чистий, скисне все, що б ти туди не влив…

Євген СВЕРСТЮК

Якось лагерний кадебіст Кронберг із розмови на загальні теми раптово перейшов до питання, хто все ж таки підбурив зону 36 до бунту проти адміністрації. Він сказав: «Я думаю, що то справа Миколи Курчика». — «Ви наперед усе знаєте. Але чи можете аргументувати?» — «Можу, — відповів він. — Чоловік робить те, що вже раніше робив. А в справі Курчика записано аналогічний випадок. Для слідчого це правило...»

Ця епізодична розмова запала в пам'ять. Я став придивлятися до людей у зоні, прислухатися до розповідей, що, де, коли вони робили. Інакше кажучи — до «звичного почерку»...

Виявилося, людина справді схильна робити те, що й раніше робила: лагерний стукач спостерігає за дисидентами і доносить адміністрації так само, як колись доносив окупаційній владі на своїх земляків. Роботяга білорус, який із гвинтівкою відбив у червоних партизанів свою корову, в лагері терпіти не може злодіїв і «брехливих комуняк». А Сергій Ковальов, який у Москві редагував «Хронику текущих событий», у зоні залишається законником і правовим арбітром, послідовним і безпристрасним.

Що брехун — завжди брехун, відомо всім. Але не всім ясно, що заввідділом пропаганди чи то ЦК, чи то обкому КПРС — це професійний брехун, який усі свої виступи будував на зовнішній правдоподібності, а правдою ніколи не цікавився. Головне його мистецтво — викручуватись. І він буде робити те саме на будь-якій посаді. Нерозуміння таких речей дорого обходиться суспільству. Приблизно у стільки мільярдів, у скільки обійшлася виборча кампанія Віктора Януковича.

Чому все ж таки людина з кримінальним минулим не може бути Президентом?

Люди, які не вміють думати, зводять питання до того, що гріхи молодості треба прощати. Звичайно, треба прощати. Але насамперед їх треба вивчати, особливо тоді, коли чоловік їх замовчує, а потім посилається на те, що партія і церква йому «все простила».

Йдеться не про їх оцінку, а про школу, з якої вийшов кандидат у президенти. А школа — це не тільки злочин, а й звичайне відбріхування на суді, лагерний університет, обмін досвідом, потім повторна розкрутка, додатковий досвід секретної співпраці з адміністрацією (інакше не вискочиш) і шукання покровителів, які допоможуть зам'яти справу в обхід закону. Отже, йдеться і про узвичаєну поведінку, і про спосіб мислення, і про узвичаєне ставлення до права й закону, і про поверхову освіту, якої вже не надолужиш...

Звичайно, кожна людина має свої вади і свої біди, і кожна заслуговує на повагу за добру працю на своєму місці — відповідно до освіти, культури, репутації. Але коли людина ігнорує це все, покладаючись на те, що впливова рука витягне і поставить куди треба, і помахає пальцем кому треба, то хіба це не більший за гріхи молодості гріх?

То гріх гордині, навіть біс гордині, який рухає маленькими людьми з їхнім девізом «кто был ничем, тот станет всем». Цілими дюжинами вони записуються в президенти, як мінімум — у депутати. І не треба їх жаліти, коли вони сідають на мілину біля розбитих ночов. І не треба співчувати, коли насміхаються з них діти і передражнюють їхні погані манери та граматичні помилки. Якщо школяреві ставлять двійку за помилку в слові, то що ставити кандидату на першу особу в державі?

Кожна країна має свою систему фільтрів, котрі нагадують амбітним про тверезу самооцінку і про сувору вимогливість — і моральну, і професійну, і, зрештою, статутну. Там, де дотримуються закону, законність не є дискусійною.

В СРСР закон розмивався поправкою на «партійність». Але все одно потрібні були рекомендації відповідальних людей і перевірки даних, де ставилися питання і про біографічні факти, і про слабкості типу кар'єризму, безпринципності, моральної нерозбірливості, алкоголізму тощо.

У брежнєвські часи все це зводилось до формальності, бо сам вождь не витримував жодних вимог. Народ виніс суворий діагноз: «Риба гниє з голови». Падіння комуністичної системи сталося через її гниття і нездатність самоочищуватись. Інституції існували, але не діяли.

Перебудови не було, бо не було людини, здатної серйозно перебудовуватися. Фактично то була легалізація політичного і морального розкладу верхів. Якщо після Сталіна ще були чистка, арешти і страти, то в перебудову, навпаки, було легалізовано найбільший гріх — «розкрадання соціалістичної власності в особливо великих розмірах». Дозволена гласність не впливала, «прихватизація» була реальна, а «свобода слова» — віртуальна. Оскільки зі словом перестали рахуватися, воно втратило силу. В інших державах до влади прийшли нові люди, які відсторонили людей старої номенклатури. Німеччина застосувала люстрацію ще в 1945 році, потім — у 1989-му. Далі, по-своєму, — Польща, Чехія, Прибалтика.

Дуже неоднозначне те слово — «очищення». На відміну від кривавих «партійних чисток», це було порівняно ліберальне усунення від влади осіб, які вірою і правдою служили комуністичному режимові. Якби це був режим, де культивується принцип честі, то такі особи і самі зрозуміли б, що час змінився і роль їхня відіграна.

В буржуазній Англії не буває так, щоб лейбористи заявили про бажання залишатися в парламенті в новій ролі — консерваторів... Наші ж комуністи повикидали партквитки і на другий день стали «буржуями». Атеїсти навчилися хреститися, кадебісти перестали ловити людей за українську символіку і самі прийняли її. І ніяких проблем, і ніяких самообмежень.

Із цього розпочався суспільний блуд змішування і фальшу, результатів якого не можна було передбачити. Але люди відчули це на собі аж тоді, коли їхні заощадження було вкрадено, а потім офіційним шахрайством виманювалися заощадження валютні. Усі прокинулися пограбованими. Тоді люди почали пригадувати євангельське застереження: не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то і бурдюки розірвуться, і вино розіллється... І застереження про неможливість служити і Богові, і Мамоні.

В результаті занедбання закону старі бурдюки, геть зношені на ідеологічній антиукраїнській службі в ЦК КПРС і КДБ, було вжито для служби в незалежній Україні. Молоде вино розлилося і висохло, старі бурдюки тхнули по-старому антиукраїнським духом, а влада залишилася антинародною. Навіть ще гіршою, бо коли спершу вона служила комусь там, то тепер одверто стала служити Мамоні, прикриваючись Богом, у якого не вірить...

Звичайно, проблема люстрації не все вирішує. Не просто сортувати ці бурдюки. Немало буде випадків підміни... Але у принципі ясно: старі бурдюки не годяться. Взагалі потрібне оновлення. Як завжди, у всі часи.

Хіба не соромно згадувати, як президент так присмоктався до Мамони, що навіть перестав зважати на те, що люди поносять його ім'я разом з іменем його країни? Хіба не сором, коли ЗМІ працюють проти інтересів, гідності і честі своєї країни? Яка ганьба: молодь тікає зі своєї незалежної країни в найми і в попихачі до сусідів. А міліція виловлює на вокзалі студентів за ознакою української мови...

Якби ми пройшли хоч якесь очищення, то Україна не мала б клопоту ні з Л.Кравчуком, ні з Л.Кучмою, ні з В.Медведчуком, ні з В.Януковичем, ні з генералом Марчуком, ні з академіками профілю «історія КПРС» та «науковий атеїзм» — їх легіони. Про них просто не знали б...

Якщо повернутися до науки капітана Кронберга, то всі ці люди в незалежній Україні робили те, що звикли робити в ролі старих бурдюків. І з великим умінням використовували своє службове становище за відсутності партконтролю і ОБХСС.

Отже, люстрації мало, потрібні суворі інституції контролю і нові інституції для забезпечення прозорості та незалежності судочинства. Адже у нас зникло поняття «державної таємниці», натомість оберігаються таємниці ховання награбованого і навіть таємниці пенсій, призначених гонителям за правду!

Коли вони «прихватизували» «Криворіжсталь», певні, що боятися нікого і соромитися нема перед ким, раптом очі народу розкрилися на страшенний контраст між величиною оборудки і мізерністю тих осіб, що потрошили велета. Стало зрозуміло: «Батьківщині загрожує загибель або існування, рівнозначне загибелі» (Монтень).

Шашелі називали свою роботу «державотворенням», уміло прикриваючи її трудівниками, найнятими на службу, щоб нормально працювали крани і сміттєвози. ВЕЛИКИЙ НІМИЙ наче закам'янів. Про нього згадували у святкових промовах, але так байдуже, що догадливі журналісти почали насміхатися з народу як із чогось архаїчного. Насміхалися з його вдачі, звичаїв і навіть мови. Одважні мухи сідали йому на чоло, щоб було їх краще видно. Бо що там значить ВЕЛИКИЙ НІМИЙ, порівняно з героями року?

У Книзі книг про все таке вже написано. Але в блиску сезонних вогнів такі речі здаються безнадійно застарілими.

Тоді на наших очах являється чудо. Приходить ВЕЛИКИЙ НІМИЙ на Майдан незалежності, наче до себе додому, і раптом усі починають розуміти, хто тут господар.

«А де тут подівалася та погань?» — запитує НІМИЙ. — «Котра погань?» — уточнює жінка в помаранчевій блузі. — «Та, що крутила нами десять літ і десять зим». — «Та бенкетує, де ж їй бути?» ...

ВЕЛИКИЙ НІМИЙ дивиться, а там по палатах і по щілинах, як руді таргани, усі герої сезону, вкрай здивовані тим, що НІМИЙ — і говорить...

Блощиці і таргани — вони ж влаштовуються назавжди...

«Вичистити ту погань — вичистити назавжди», — каже Господар.

Коли приходить до діла, то виходить, як зі скороченням штатів... скорочують прибиральницю. Навіть віковий принцип не дотримується, хоча тут, здавалося б, найпростіше.

Найтяжчий спадок кучмізму — втрата справжньої твердості законів та принципів. Девальвація слова і моральних імперативів. Повернення до правди буде тлумачитися як жорстокість, а вимоги законності — як переслідування.

А тим часом то неодмінна умова очищення. Бо ще Горацій знав: «Коли посуд не досить чистий, скисне все, що б ти туди не влив».

http://www.zn.kiev.ua/ie/show/534/49238/

Чи може український Савло перетворитися на Павла?

Святе Письмо зафіксувало досвід поколінь стосовно того, що не можна молоде вино наливати у старі міхи. Істина максимально проста до розуміння, але, через нюанси та інтелігентські рефлексії, складна до виконання. Віце-ректор українського католицького університету, колишній політв'язень Мирослав Маринович проблему люстрації намагається розв'язати не так шляхом рубання гордієвого вузла, як через підбирання ключів та творення механізмів.

— З одного боку, у мене не виникає сумніву стосовно того, чи потрібен цей інструмент. Винних у творенні злочинної системи до відповідальності притягати треба. В серцях людей має народитися довіра до принципу верховенства права. Інше питання, як це зробити. Мені здається, що люстрація може набути механічного характеру. Така механічність не дає можливості Савлу стати Павлом. Знову ж таки, ті, хто каже про непотрібність люстрації, впадають у крайність ялового всепрощенства. Це було б повторенням помилки початку дев'яностих, коли, підбиваючи риску під минулим, ми казали: «Все, починаємо жити по-новому». Не вийшло. Мерзотники перегрупувались і використали нові можливості для творення злочинів.

— Чи можна те, що за час свого правління сотворив Кучма, розглядати як систему, яка однаковою мірою зі злочинами комунізму мала б підлягати люстрації?

— Я хотів би, щоб особи, котрі несуть відповідальність за вибіркове застосування закону до своїх опонентів та розтління людей, були притягнуті до відповідальності саме як творці системи. Але у нас немає законодавчого запису «за творення системи». Існують конкретні злочини, передбачені Карним кодексом. Саме їх треба розглядати. Порушення виборчого закону карається законом? Відповідай! Незалежно від того, хто ти — президент, голова ЦВК чи якийсь інший урядник.

— Багато хто говорить, що після тринадцяти років незалежності комуністичний аспект люстрації застарів. Наскільки мають рацію прихильники такої постановки питання?

— Думаю, що система, яку маємо нині, є наслідком того, що на початку дев'яностих винних за злочини комунізму не покарали. Кучмізм кровно пов'язаний із совдепією і не менш злочинний, ніж система комуністична.

— Чи варто нині згадувати жахіття сталінізму, себто застосовувати форму моральної люстрації? Чи готові інтелектуали розкручувати цю проблему? Може, вона здається їм несерйозною, розумово недосконалою, якоюсь такою, мовляв, із Бессарабки?

— Таке їм здавалося на початку дев'яностих. Не хотіли псувати настрій порпанням у брудній білизні. Давайте, мовляв, думати про майбутнє. Тому так важко давалися спроби провести моральний суд над комунізмом. Дуже мало людей, навіть серед колишніх політв'язнів, погоджувалися брати участь у таких слуханнях. Обернулося це тим, що сучасна молодь практично не знає, що таке комунізм і які злочини були йому притаманні. Жахіття комунізму мають бути озвучені так, як були озвучені злочини нацистів. Почасти я розумію, чому люди не хочуть про це говорити. Тоталітарна система «по дєлу» бере всіх, у тому числі пересічних людей... Вина розлита в усьому суспільстві. Не всім приємно погоджуватися з тим, що вони теж несуть моральну відповідальність за комунізм.

— Побутує думка, що між люстрацією і репресіями можна ставити знак рівності...

— Репресії чинили ті люди, які зневажали закон. Візьмемо конкретну ситуацію. Є редактор газети чи телепрограми, який знущається над журналістами, примушуючи їх діяти за темниками. Цього керівника ЗМІ за означенням мали б звільнити з роботи, а він подає це як переслідування прихильниками Ющенка. Згідно з моїм відчуттям правозахисту, несправедливо говорити про переслідування тих людей, які самі чинили репресії і не були за це покарані.

— Чи не відчуваєте ви потреби у кодексі честі з усіма табу, притаманними цьому кодексу?

— Цей кодекс має існувати. Але існувати він може лише у громадянському суспільстві, де має працювати громадська думка, зокрема і з осудом тих, хто порушує моральні норми. Знову ж таки, дехто говорить про початок полювання на відьом. Люди, які з великою невірою за великі гроші нещиро підтримували Януковича, нині обурюються, що в суспільстві існує негативне ставлення до них. Але, люди добрі, кожен із нас — доросла людина і має відповідати за свої дії. Якщо ви чинили морально хибно, не звинувачуйте тоді людей, які дають цим діям конкретні формулювання. Тому я абсолютно згоден із тим, що в нашому суспільстві потрібно відновити оцей невидимий кодекс честі.

— Наскільки реальне втілення в життя закону про люстрацію при теперішньому складі Верховної Ради та наявній розстановці політичних сил?

— Для мене це найважче питання. Можу говорити тільки про кола, які традиційно називають інтелектуальними. Вони обговорюють цю проблему. Я готовий взяти участь у такому обговоренні, щось пропонувати, скажімо, ідеї, на базі яких можна будувати якісь конкретні механізми. Що зробить команда Віктора Ющенка у цьому сенсі — не знаю. Хочу вірити, що всі мудрі слова, які були сказані впродовж останнього часу, будуть реалізовані. Розумію, що це буде непросто, будуть помилки, але для того нам і потрібні вільні засоби інформації, аби кожну помилку моментально обговорити й ліквідувати її наслідки на самому початку.

http://www.zn.kiev.ua/ie/show/534/49238/

Володимир Полохало, шеф-редактор часопису «Політична думка»:

Суспільство очищається тоді, коли винні несуть відповідальність. Якщо говорити про зміну політичного режиму, то є два способи морального і політичного очищення. Один із них – це каяття, інший – кара людей, які порушували закон і права людей.

Влодко Закалюжний, один із лідерів київського куща «Пори»:

Україні потрібна люстрація. До влади не можна пускати старі кадри. Якщо вони були, скажімо, хабарниками при режимі Кучми, то крастимуть і при будь-якій іншій владі.

http://igls.com.ua/analytics/374/

Євген Захаров, Харківська правозахисна група:

...Плюс декучмізація всієї країни

Необхідно домогтися зміни морального клімату в суспільстві. При цьому потрібно виходити з гіршого варіанту, за якого ми маємо лише декілька місяців, максимум рік, на запуск цих процесів, аби вони стали незворотними.

Українське суспільство потребує насамперед очищення від аморальної системи суспільних відносин, які склалися під час режиму Кучми й виросли з комуністичної системи соціальних відносин. Для цього необхідний процес, аналогічний денацифікації Німеччини після Другої світової війни і декомунізації країн Вишеградської четвірки та балтійських держав на початку 90-х.

Для України цей процес відкладеної декомунізації я б назвав “декучмізацією”, оскільки Леонід Кучма уособлює сформований режим і несе величезну особисту відповідальність за моральний занепад суспільства.

http :// www . rupor . org / index . php ? id =1105799555

Євген Пашковський, письменник:

Я був одним із ініціаторів люстрації у 90-і роки. Я писав і пишу по сьогоднішній день, що відсутність цієї процедури буде призводити до страшної стагнації. Так, фактично, і сталося.

І це найголовніше питання – очищення суспільства. І відбутися воно може не лише згідно з законодавством, розбудження громадської думки, але й через підведення життя до божественних заповідей. Із 1998 року я є незалежним письменником і пишу без тиску і вказівок. Свобода всередині. А порушення заповіді не лжесвідч – це порушення не перед Кучмою, а перед Богом.
Люди повинні жити відповідно до заповідей. Для журналіста – це не лжесвідч. Пиши так, як велить тобі твоя совість.

Наталія Лигачова, голова правління ГО „Телекритика” :

Чтобы думать о будущем, нужно с прошлым расстаться. Но если мы просто перевернем страницу и забудем обо всем том, что происходило, то окажется, что все, что было – можно. Любой журналист решит, что во время выборной кампании можно заработать тысячу баксов, а потом отряхнуться и сказать все: я уже хороший.

Тетяна Лебедєва, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голова Незалежної асоціації телерадіомовників :

Каждый из нас пережил просто небывалый подъем во время оранжевой революции. И важно его сохранить в душе. Я думаю, что главный вывод в том, что в принципе мы имеем право на гражданскую позицию и право задавать вопросы власти. Я бы и себе это пожелала – не отказываться от этих принципов ни в большом, ни в малом.

http://mediareform.com.ua/article.php?articleID=369

Проект


Вноситься народними депутатами України Червонієм В.М., Шкілем А.В. та Олексіюком С.С.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про люстрацію


Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення люстрації щодо громадян України, які претендують на призначення на керівні посади в органах законодавчої, виконавчої, судової влади, засобах масової інформації, політичних партіях і громадських організаціях в Україні.


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ І


Стаття 1. Поняття люстрації
Під люстрацією в цьому Законі розуміється процес, спрямований на встановлення відповідності правді свідчень громадян України, які претендують на керівні посади в органах законодавчої, виконавчої, судової влади, в дошкільних закладах, школах, гімназіях, коледжах, вищих навчальних закладах, виборчих комісіях, засобах масової інформації, політичних партіях і громадських організаціях в Україні, про непричетність до фальсифікації виборів Президента України 2004 року, свідомої і таємної співпраці з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР, а з 1991 року із спецслужбами інших держав в якості таємного інформатора чи помічника в оперативному отриманні інформації, поєднання амністії і мораторію щодо прийняття цих осіб у владні інституції на певний термін.
Стаття 2. Об'єкти люстрації
Органи законодавчої, виконавчої, судової влади, представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи, Збройні Сили України, виборчі комісії, засобах масової інформації, а також заклади в яких забезпечується навчально-виховний процес нового покоління (дошкільні заклади, школи, гімназії, коледжі, вищі навчальні заклади, в тому числі навчальні заклади правоохоронних органів, Служби безпеки України та Збройних Сил України).
Стаття 3. Суб'єкти люстрації
Державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голови та їх заступники, голови обласних, міських, районних у містах, районних рад, селищних рад та їх заступники, депутати обласних, міських, районних у містах, районних рад, керівники та їх заступники органів місцевого самоврядування, військовослужбовці Збройних сил інших військових формувань України, судді, працівники прокуратури, інші особи, уповноважені на виконання функцій держави, редактори (заступники редакторів, відповідальні секретарі) засобів масової інформації та інші громадяни України, які претендують (обіймають на момент набуття цим Законом чинності) на керівні посади в об”єктах люстрації, а також керівники (особи, які претендують на керівництво) політичних партій і громадських організацій, починаючи з обласного рівня, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя і вище.
У вищих навчальних закладах під цими посадами маються також на увазі виборні посади.
Стаття 4. Межі дії Закону
Цей Закон встановлює певні умови щодо призначення чи обрання на посади керівників та заступників керівників в об”єктах люстрації, а також керівників (осіб, які претендують на керівництво) політичних партій і громадських організацій, починаючи з обласного рівня, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя і вище.
Особи, які на час прийняття Закону України “Про люстрацію” перебувають на посадах в об”єктах, зазначених у ст.2 цього Закону, протягом 20 днів повинні подати до відповідної комісії з люстрації (далі Комісії) люстраційну заяву (зізнання). Ненадання, а також несвоєчасна подача без поважних причин такої заяви, протягом вказаного періоду, тягне за собою відсторонення даних осіб від займаних посад.
Передумовою для призначення (перебування на посаді) особи, яка є або була уповноваженою на виконання функцій держави і претендує на керівну посаду у нових владних інституціях є те, що ця особа:
• не співпрацювала з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР до 1991 року в якості агента, резидента чи іншого негласного нештатного співробітника або помічника в оперативному отриманні інформації;
• не співпрацювала (не співпрацює з 1991 року) із спецслужбами інших держав в якості таємного інформатора чи помічника в оперативному отриманні інформації;
• не причетна до фальсифікації виборів Президента України 2004 року, в тому числі до політичних переслідувань, підкупу виборців, тиску на виборців з метою вплинути на їх волевиявлення, цензури і запровадження в засобах масової інформації “темників” та інших порушень виборчого законодавства;
• своїми умисними діями не закликала до сепаратизму, федералізації, насильницького (військового) розв'язання політичного конфлікту під час масових акцій протесту;
• не допускала порушень даної Присяги працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, органів прокуратури, судді судової системи України, військовослужбовців Збройних сил України;
• не виступала в якості адвоката на стороні або в інтересах обвинувачення в судових засіданнях в процесах над учасниками ОУН-УПА, іншими учасниками визвольних змагань, патріотами України, звинувачуваними в “українському буржуазному націоналізмі” та над учасниками правозахисних організацій в колишньому СРСР і Україні;
Люстрація не застосовується до осіб, які не претендують самі та не дають згоди на пропозиції обійняти або залишитися на посадах в об”єктах люстрації.
Питання про кримінальну відповідальність за протиправні діяння вирішується відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 5. Органи, які проводять люстрацію
Для перевірки відомостей, які підпадають під дію цього Закону утворюються комісії з люстрації у складі Голови, його заступника і п'яти членів комісії.
Такі Комісії утворюються при Верховній раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласних радах Київській і Севастопольській міських радах та їх виконавчих органах, які і забезпечують їх функціонування.
Голови, заступники та члени комісій обираються та відкликаються за поданням Президента України на сесіях зазначених рад терміном на п'ять років. До складу комісій обираються громадяни України, які мають бездоганний авторитет і не є суб'єктами правовідносин, на момент обрання, передбачених цим Законом.
У випадку, коли член комісії стає суб'єктом дії цього Закону, він складає свої повноваження. Виконання обов'язків члена комісії є тим видом діяльності, що спрямована на забезпечення загального інтересу, за яку надається відпустка за основним місцем роботи з відшкодуванням заробітної плати.

Розділ ІІ Порядок проведення люстрації
Стаття 6. Спеціальні зобов'язання щодо кандидатів на керівні посади в органах законодавчої, виконавчої, судової влади, засобах масової інформації, політичних партіях і громадських організаціях в Україні
Громадяни України, перелік яких наведено в статті 2 цього Закону, зобов'язані скласти люстраційну заяву (зізнання), що стосується відомостей про співпрацю з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР до 1991 року, а з 1991 року з спецслужбами інших держав, в якості таємного інформатора чи помічника в оперативному отриманні інформації, а також про причетність до порушень виборчого законодавства під час виборів Президента України у 2004 році, в тому числі до політичних репресій і переслідувань, цензури на засобах масової інформації, багаторазового внесення одних і тих же виборців до списків у різних виборчих дільницях та округах, штучного створення перешкод здійсненню громадянином права обирати Президента України, внесення до списків виборців “мертвих душ” та умов для вимушеного голосування за відкріпними посвідченнями та інших протиправних діянь, які заборонені виборчим законодавством України.
Зізнання складаються в момент вираження особою згоди бути кандидатом на посаду керівника або заступника керівника в державному органі України та його апараті, а також перебування на якій передбачає здійснення організаційно - розпорядчих та консультативно - дорадчих функцій та подається особі чи органу, що уповноважений розглядати питання щодо кандидата на посаду, який протягом 3 днів з моменту отримання передає його до відповідної комісії з люстрації.
Зізнання кандидата в депутати Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів обласних, міських, районних у містах, районних, голів селищних і сільських рад, а також на виборні посади у вищих навчальних закладах передається до комісії з люстрації лише в тому випадку, якщо особа буде обрана.
Голови, їх заступники і члени комісій з люстрації проходять люстрацію відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 7. Організація роботи комісії з люстрації
Засідання комісії проводяться при необхідності за наявності Голови або його заступника і не менше чотирьох її членів.
Комісія розпочинає своє засідання не пізніше 5 днів з дня надходження люстраційної заяви для перевірки і не пізніше 60 днів з початку провадження по матеріалах перевірки з питань люстрації надсилає рішення для вирішення питання про заборону зайняття тієї чи іншої посади, бути обраним до виборчого органу або закриває провадження за відсутності підстав на таку заборону з обов'язковим письмовим повідомленням особі чи органу, які запросили таку інформацію.
Комісія протягом 5 днів з моменту прийняття до розгляду люстраційної заяви кандидата формує списки кандидатів та направляє їх для оприлюднення в газетах “Голос України” та “Урядовий кур'єр”, регіональній пресі відповідних територіальних видань обласних, районних у містах і районних рад.
Одночасно Комісія направляє письмові запити щодо діянь, передбачених ст. 3 цього Закону до правоохоронних органів, які протягом 20 днів з моменту отримання запиту повинні надати до Комісії письмову відповідь. Відповідь на запит повинна бути складена та підписана у передбаченому законом порядку та містити в собі однозначну (ствердну чи негативну) відповідь на поставлені питання. Відповідь правоохоронного органу про відсутність відомостей не допустима.
Комісія має право звернутися до юридичних та фізичних осіб в Україні за отриманням інформації, надання якої передбачено правовими актами, які протягом 10 днів з моменту отримання запиту повинні надати до Комісії письмову відповідь.
Громадяни України, громадські організації, політичні об'єднання, протягом 20 днів з дня публікації списків кандидатів, можуть надати до Комісії свої письмові відомості щодо того чи іншого кандидата. Анонімні заяви на засіданні Комісії не розглядаються.
Стаття 8. Зберігання і використання зізнань та інших матеріалів з люстрації
Комісії з люстрації, правоохоронні органи та інші державні органи забезпечують зберігання люстраційних заяв та інших матеріалів з люстрації і нерозголошення наведених у них відомостей, окрім відомостей, які підлягають оприлюдненню.
У випадках, передбачених законодавством зізнання та інші матеріали з люстрації, видаються на письмову вимогу суду, судді, слідчого, органу дізнання, а також за письмовою заявою копії цих документів - самій особі, що подала це зізнання.
Стаття 9. Порядок розгляду люстраційної заяви.
Комісія з люстрації починає провадження у справі на підставі подання особи чи органу, що уповноважений розглядати питання щодо кандидата на посаду та люстраційної заяви цього кандидата. Засідання Комісії є закритими для громадськості. Особа, справа якої розглядається, має право ознайомитися з усіма матеріалами по справі, включаючи письмові документи, які її стосуються. Під час засідання Комісії особі надається право висловлювати свою позицію щодо усіх наявних доказів.
Стаття 10. Прийняття рішення комісією з люстрації
Комісія не пізніше 60 днів з початку провадження по матеріалах перевірки з питань люстрації приймає рішення для вирішення питання про заборону зайняття тієї чи іншої посади, бути обраним до виборчого органу або про закриття провадження за відсутності підстав на таку заборону з обов'язковим письмовим повідомленням особі чи органу, які запросили таку інформацію.
Рішення про закриття провадження за відсутності підстав на заборону зайняття керівної виноситься, якщо кандидат на посаду не співпрацював з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР до 1991 року, а з 1991 року із спецслужбами інших держав, не причетний до фальсифікації виборів Президента України 2004 року, не закликав до сепаратизму, федералізації, насильницького (військового) розв'язання політичного конфлікту під час масових акцій.
Особи, що подали до Комісії люстраційну заяву в якій містяться відомості про причетність до діянь, передбачених ст. 3 цього Закону і якщо в їх діях не вбачається ознак корупції та злочину, за мотивованим рішенням Комісії підлягають амністії або позбавляються права обіймати відповідні посади протягом п'яти років.
Особи, що подали до люстраційної комісії завідомо неправдиве зізнання за мотивованим рішенням Комісії позбавляються права обіймати посади, зазначені в ст. 2 на період до десяти років.
У випадках коли у діях осіб вбачаються ознаки корупції та корупційного діяння або злочину Комісія направляє такі матеріали до правоохоронного органу за належністю для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства.
Стаття 11. Оскарження рішень комісії з люстрації
Скарги на рішення комісій з люстрації розглядаються апеляційними судами.
Зацікавлені особи можуть оскаржити рішення апеляційного суду до Верховного Суду України, який розглядає такі скарги протягом 30 днів з дня надходження.

Стаття 12. Державний реєстр суб”єктів люстрації
Державний реєстр суб”єктів, які пройшли процедуру люстрації (надалі Реєстр) створюється при Міністерстві юстиції. Підставою для включення осіб до Реєстру є мотивоване рішенням відповідної комісії з люстрації про позбавлення особи обіймати посади, зазначені в ст. 2 цього Закону.
Реєстр складається, змінюється та обслуговується в Міністерстві юстиції України в межах трьох розділів:
- перший розділ: “Суб”єкти щодо яких прийнято рішення про закриття провадження за відсутності підстав на заборону зайняття тієї чи іншої посади або бути обраним до виборчого органу”;
- другий розділ; “Суб”єкти щодо яких прийнято рішення про заборону зайняття тієї чи іншої посади”;
- розділ третій: “Суб”єкти щодо яких прийнято рішення про заборону бути обраним до виборчого органу”.
В повному обсязі інформація Реєстру оприлюднюється на сайті Міністерства юстиції України. Всі суб'єкти люстрації у кожному з трьох розділів представляються в трьох форматах:
- в алфавітному порядку прізвищ, імен та по батькові;
- за датою народження (по зростанню дати);
- за ідентифікаційним кодом (по зростанню номера коду).
Виключення з Реєстру осіб можливе лише в трьох випадках:
- рішення суду, що вступило в законну силу, про скасування рішення відповідної комісії з люстрації;
- завершення терміну про заборону зайняття тієї чи іншої посади або бути обраним до виборчого органу;
- смерті особи, що внесена в Реєстр.

Стаття 13. Обов”язки керівників органів законодавчої, виконавчої, судової влади та інших об”єктів люстрації.
Керівники органів законодавчої, виконавчої, судової влади та інших об”єктів люстрації зобов”язані проводити перевірку кандидатів на зазначені в статті 3 цього Закону посади на предмет наявності їх прізвищ у Державному реєстрі суб”єктів люстрації” і в разі включення їх до другого або третього розділів Реєстру – відмовити в призначенні на посаду на підставі вимог цього Закону.
У разі відсутності кандидата на посаду в усіх трьох розділах Реєстру звернутися до відповідної комісії з люстрації з поданням про проведення процедури люстрації відносно кандидата на посаду.
Розділ ІІІ Відповідальність за правопорушення, пов ' язані з люстрацією
Стаття 14. Відповідальність посадових осіб
За ненадання, умисне затримування, надання недостовірної чи неповної інформації на запит Комісії з люстрації, а також неналежне (формальне) оформлення відповіді, керівники правоохоронних органів та інших державних органів несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Стаття 15. Відповідальність за розголошення відомостей, що містяться у люстраційній заяві та матеріалах її перевірки.
Розголошення відомостей, що містяться у люстраційній заяві, без письмової на те згоди того, хто подає зізнання, особами, яким дані зізнання стали відомими, тягне відповідальність цих осіб згідно з чинним законодавством України.
Розділ ІV
Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері люстрації
Стаття 16. Контроль за виконанням законів у сфері люстрації.
Контроль за виконанням законів у сфері люстрації здійснюється Президентом України.
Стаття 17. Прокурорський нагляд
Нагляд за виконанням законів у сфері люстрації здійснюється Генеральним прокурором України й підпорядкованими йому прокурорами.


Голова Верховної Ради України
http://www.mikroinform.ru/cgi-bin/forum.cgi?action=thread&id=12665