Держкомрелігій ліквідовано. Що далі?


автор: Решетников Юрий Евгеньевич

p_reshetn.jpgЯк відомо, 20 квітня Президент України підписав Указ № 701/ 2005 „Питання Міністерства юстиції України”, яким зокрема було ліквідовано Державний комітет України у справах релігій.

23 квітня даний Указ був опублікований в газеті „Урядовий кур'єр”. Нижче ми наводимо текст Указу з деякими скороченнями:

Указ президента України №701/2005

Питання Міністерства юстиції України

З метою вдосконалення системи органів виконавчої влади, забезпечення виконання зобов'язань України перед Радою Європи та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України постановляю :

1. Ліквідувати Державний комітет України у справах релігій, поклавши його функції, а також виконання зобов'язань на Міністерство юстиції України.

3. Кабінету Міністрів України:

здійснити заходи, пов'язані з ліквідацією Державного комітету України у справах релігій, та вирішити питання про утворення відповідного урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції України;
визначити перелік об'єктів державної власності, що передаються в управління Міністерства юстиції України;
переглянути граничну чисельність працівників Міністерства юстиції України та його територіальних органів;
подати в установленому порядку пропозиції щодо приведення актів Президента України у відповідність із цим Указом;
привести свої рішення у відповідність із цим Указом.

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 20 квітня 2005 року
N 701/2005

Відомо, що існувало кілька сценаріїв можливої реорганізації Держкомрелігій: практичне залишення Державного комітету з можливими змінами назви та кадрового складу; об'єднання Державного комітету України у справах релігій з Державним комітетом України у справах національностей у Державний комітет України у справах національностей і релігій; створення департаменту з питань релігій у структурі Міністерства юстиції України. Кожен з цих варіантів мав як свої позитивні моменти, так й негативні. Але на думку багатьох експертів, саме останній варіант реорганізації внаслідок багатьох чинників був найбільш логічним і доцільним.

Розглядався також й варіант повної ліквідації вказаного Держкому. Водночас переважна більшість Церков України зайняла доволі стриману позицію щодо цієї ідеї, висловившись на користь саме реорганізації даного органу, а не його ліквідації. При цьому представниками Церков висловлювалося побоювання, що в умовах складної релігійної ситуації в Україні відсутність державного органу у справах релігій може призвести до погіршення релігійної ситуації в Україні, загострення протиріч між окремими Церквами та релігійними організаціями, порушення конституційно декларованої рівності релігійних організацій, проявів конфесійних уподобань з боку державних чиновників на місцевому рівні, що буде вести до порушень свободи совісті. Таким чином відсутність даного державного органу може призвести до ускладнень як державно-конфесійних, так й міжконфесійних відносин, мати негативні наслідки як для релігійної, так й для загальної суспільної ситуації в Україні, зокрема через небезпеку використання релігійного чинника різними політичними силами.

З іншого боку, існування державного органу у справах релігій передбачається Законом України Про свободу совісті та релігійні організації”. Отже, ліквідація даного органу була б неможлива без внесення змін до вказаного Закону. Водночас порушення питання щодо внесення змін до Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” на думку багатьох експертів на сьогодні не є доцільним, оскільки питання подальшого розвитку державно-церковних відносин потребують більш серйозного перегляду відповідного законодавства, ніж внесення змін до окремих статей даного Закону. Мова йде про необхідність концептуальних змін самої парадигми державно-церковних відносин, зокрема шляхом прийняття відповідної Концепції розвитку державно-церковних відносин в Україні. Зрозуміло, що такі концептуальні зміни потребують серйозного опрацювання і не можуть робитися нашвидкуруч. Крім того, на сьогодні розгляд питання про внесення змін до Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” не є доцільним і з огляду на політизацію релігійного середовища та радикалізацію політичного середовища напередодні нової виборчої кампанії. При цьому слід враховувати й вкрай обережне ставлення Церков до можливості винесення на розгляд Верховної Ради України подібних законопроектів, викликане тим, що протягом останніх семи років попередні законопроекти щодо внесення змін і доповнень до згаданого Закону, як правило, не враховували позиції Церков і у випадку свого прийняття були здатні суттєво погіршити релігійну ситуацію в Україні.

Але повернемося до тексту Указу. Отже, згідно з п. 1 Указу, Державний комітет України у справах релігій ліквідовано, його функції покладено на Міністерство юстиції України, а відповідно до п. 3 Кабінету Міністрів доручено вирішити питання про утворення урядового органу державного управління у справах релігій у складі Міністерства юстиції.

На сьогодні достеменно невідомо, як буде виглядати новий орган, яка буде його структура, хто його очолить тощо. Дані питання поки що знаходяться в стані своєї розробки. Водночас є речі, зрозуміли вже зараз.

По-перше, відбулася насправді реорганізація, а не ліквідація. Як зазначають деякі експерти, Держкомрелігій трохи понизили у статусі, зберігши його з точки зору функціональності. По-друге, таку реорганізацію вдалося зробити без внесення змін до Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”. Більше того, можна говорити про те, що даний Указом призвів до більшої відповідності чинному законодавству порядку створення державного органу у справах релігій. Справа в тому, що стаття 30 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” передбачає утворення такого державного органу саме Кабінетом Міністрів. Водночас Держкомрелігій було утворено 1995 р. відповідно до Указу Президента України, тобто з порушенням Закону.

Що стосується безпосередньо релігійних організацій, то вони поки що не мають підстав для занепокоєння. До сформування урядового органу функції колишнього Держкомрелігій покладено на Міністерство юстиції. Тобто релігійні організації з усіх своїх питань можуть звертатися поки що безпосередньо до нього. Питання ж реєстрації на місцях вказаний вище Закон України, відповідно до своєї статті 14, покладає на обласні державні адміністрації (у Києві та Севастополі – міські державні адміністрації). Отже ліквідація Держкомрелігій у цьому відношенні нічого не змінює.

З іншого боку, в певному відношенні Церкви навіть виграли. Відомо, що Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій практично існувала при Держкомрелігій, хоча в її Положенні про це не йшлося. Ліквідація ж даного органу виводить Раду з-під його опіки, що може сприяти її перетворенню на справді самоврядну організацію, а по-друге, може сприяти підвищенню її статусу в якості дорадчо-консультативного органу при Президенті України.

Зрозуміло, що дані нотатки - хіба що певна спроба прокоментувати Указ і щось прояснити для Церков. Багато важливих для подальшої розбудови державно-конфесійних відносин речей поки що залишаються не до кінця зрозумілими. Крім питань, пов'язаних із формуванням урядового органу, це і питання щодо того, чи буде створена якась спеціалізована структура з питань релігій у складі Секретаріату Президента України, і якщо так, то які будуть її відносини з органом у складі Міністерства юстиції. Але для відповіді на ці питання потрібен деякий час.

Юрій Решетніков, к.філос.н