Толерантність у контексті міжрелігійних відносин в Україні: нові можливості і нові виклики


автор: Решетников Юрий Евгеньевич

p_reshetn.jpg23 вересня в Запорізькій державній інженерній академії відбулася всеукраїнська науково-практична конференція "Толерантність у контексті міжрелігійних відносин" , організована Державним департаментом у справах релігій Міністерства юстиції України, Запорізькою державною обласною адміністрацією, Відділенням релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, Запорізькою державною інженерною академією, Українською асоціацією релігійної свободи та Українською асоціацією релігієзнавців.

У роботі конференції взяли участь науковці з вузів Запоріжжя, Дніпропетровська, Києва, державні службовці, представники релігійних організацій, журналісти.

Слід зазначити, що проблема толерантності є однією з важливих проблем людства, оскільки нетерпимість породжує релігійні переслідування, протистояння, війни. Як правило, під толерантністю розуміють повагу, прийняття культур, форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності і терпиме ставлення до інших національностей, рас, мов, релігій. Конституція України гарантує права людини і основні свободи, зокрема свободу совісті і релігійну свободу. Водночас в Україні присутні і прояви нетолерантності у релігійній сфері. Тому тема конференції є надзвичайно актуальною, адже зростання нетерпимості таїть небезпеку соціальної нестабільності, а отже є небезпечним для українського суспільства.

Це ставить на порядок денний необхідність формування в суспільстві, зокрема в релігійному середовищі, культури толерантності. У доповідях учасників конференції було проаналізовано сучасний стан міжрелігійних відносин в Україні, означені можливі шляхи формування толерантності у релігійній сфері. Результатом конференції має стати сприяння більш толерантним міжрелігійним відносинам, а отже соціальній стабільності українського суспільства.

Пропонуємо вашій увазі доповідь одного з учасників конференції – Юрія Решетнікова, кандидата філософських наук, члена Ради директорів Української асоціації релігійної свободи.

Толерантність у контексті міжрелігійних відносин в Україні:

нові можливості і нові виклики.


Нові можливості

Формування толерантних відносин у релігійному середовищі напряму пов’язано із реальним забезпеченням свободи совісті, свободи релігії, рівності релігійних організацій. Тому зрозумілою є роль держави в цьому відношенні. Слід підкреслити, що на сьогодні держава, зокрема Президент, проводять послідовну політику в напрямі забезпечення релігійної свободи і формування толерантності в українському суспільстві.

Дані питання містилися у програмних виступах В.А.Ющенка ще як кандидата на посаду Президента України. Зокрема у його зверненнях до вірних християнських Церков зазначалося: "Я знаю, що правдива віра не вчить ворожнечі та розбрату. Віра вчить добру, любові та терпимості... Бог один. Шляхи до нього різні, кожна людина вільно обирає свій шлях, вільно обирає Церкву, що веде її до Бога. Як віруюча людина, я глибоко поважаю віру інших людей. Як громадянин визнаю їхнє право на свободу віросповідання. Як Президент зроблю все, що залежить від мене, щоб гарантувати громадянам дотримання цього права".

"Як і Ви, я прагну, щоб суспільне життя в Україні розбудовувалося на засадах громадянської злагоди, толерантності, взаємоповаги між представниками різних конфесій та національностей, щоб розпалювання міжконфесійної та міжнаціональної ворожнечі й нетерпимості, упереджене ставлення до будь-якої людини через її релігійну або національну належність назавжди лишилися в минулому." – заявляв В.А.Ющенко у своєму листі до керівників християнських Церков України.

Виступаючи перед главами Церков України під час урочистого заходу у Софії Київській 24 січня – наступного дня після інавгурації, він, зокрема, зазнач ав : "Ми – європейці. Ми поважаємо кожну віру, духовний вибір людини ... "

Зустрічаючись того ж дня у Москві із Святішим Патріархом Олексієм ІІ, Віктор Андрійович зауважив, що демонстрування релігійної толерантності буде основою його політики.

Питання необхідності формування толерантних взаємовідносин у релігійному середовищі мали чільне місце під час зустрічі Президента України з главами конфесій – членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій 14 червня цього року. На самому початку свого вступного слова Віктор Андрійович, звертаючись до присутніх, зазначив: "Ви представляєте багатомільйонну паству віруючих, які сповідують різні релігії, ходять до різних храмів, возносять молитви за канонами своїх церков. Проте всі йдуть однією широкою дорогою – дорогою до Бога ".

Як позитивний приклад толерантних взаємовідносин Президент нагадав про спільні молитви представників різних Церков на Майдані, зазначивши: "Життя дало нам красномовне підтвердження величезних можливостей церкви як консолідуючого чинника в суспільстві. Кожен свій день Майдан Незалежності починав із спільної молитви, яку підносили Богові служителі різних конфесій. "

Дійсно, події на Майдані мали колосальне значення для виховання толерантності, принаймні серед тих, хто брав в них участь. Мова йде як про священнослужителів, які мали чудовий досвід спільних молитов, так й про вірних різних Церков, які спільно молилися "Отче наш", спільно приєднувалися до молитви незалежно від того, священик якої Церкви її проголошував, мали чудову нагоду вільно поспілкуватися і зрозуміти, що незалежно від того, що вони дотримуються різних церковних традицій, у них один Бог, одна правда, одна Україна, що вони в першу чергу християни, а вже в другу вірні тієї чи іншої Церкви. Сподіваємось, що цей досвід єдності християнства стане важливою підвалиною подальшої розбудови міжцерковних відносин.

Також під час зустрічі з главами конфесій В.Ющенко заявив, що вважає розділення народу за релігійними, мовними чи національними ознаками тяжким гріхом, а тому буде робити все можливе для того, щоб викоренити його. З іншого боку, Президент висловив стурбованість щодо ситуації в релігійному середовищі , зазначивши, що "до гармонії тут ще дуже далеко ", в першу чергу що стосується ситуації в українському православ'ї .

Розуміння необхідності виховання толерантності у громадян України, починаючи із шкільного віку, виявилося і в підтримці Президентом ідеї запровадження у шкільну програму курсу "Етика віри". Так, 9 червня під час Круглого столу «З любов'ю та турботою до дітей» вперше озвучивши дану ідею і відповідне доручення Міністерству освіти і науки, Віктор Андрійович додав: «Йдеться про Бога, віру в тій чи іншій формі: не ставиться за мету однобічне висвітлення цього питання. Слід взяти загальні підходи усіх церков». Також, повернувшись до цієї теми під час зустрічі з главами конфесій 14 червня, Президент зазначив: " Ми хочемо, щоб дитина чула про Бога і про шляхи, що ведуть до Нього." Мова йде про те, щоб в контексті даного курсу познайомити дитину з моральними цінностями, що розділяються більшістю релігій, познайомити дітей з традиціями, святами присутніх в Україні конфесій, і на цій основі сприяти вихованню толерантності і взаємопорозуміння серед громадян України.

На необхідності досягнення суспільної злагоди, а отже толерантності, було наголошено і у виступі Президента з нагоди 14-ї річниці незалежності України: "Ми знаємо, що Україну будує кожен з нас, якою б мовою він не розмовляв, до якого б храму не ходив, яким би політичним поглядам не симпатизував. В усіх нас одна доля і одна Україна".

Певною перевіркою для влади стали події, пов’язані з перенесенням кафедри Української Греко-Католицької Церкви до Києва та з побиттям учня єврейської школи в центрі Києва. Необхідно підкреслити, що Президент України виявив в цих ситуаціях послідовність щодо забезпечення релігійної свободи, толерантності в українському суспільстві.

Так, щодо подій навколо перенесення кафедри УГКЦ В.Ющенко зазначив: "Якщо ми дотримуємося Біблії, якщо відносимо себе до віруючих, давайте возлюбим ближнього, з його почуттями і з його вірою", - додавши, що тільки таким чином "можна формувати доброзичливі відносини з братніми церквами".

Доручивши міністру внутрішніх справ взяти під особистий контроль хід розслідування звірячого побиття Мордехая Моложенова 28 серпня, Президент підкреслив, що українська влада повинна відстоювати принципи поваги до людей всіх культур, національностей та релігій, заявивши при цьому: «Ми засуджуємо расизм, ксенофобію в усіх їх проявах. Такі інциденти неприпустимі для Києва й України, і я вимагатиму від представників всіх органів влади проводити серйозну роботу для запобігання подібним ганебним явищам».

Зазначені положення у виступах Президента України можна вважати програмними для подальшого формування толерантності в українському суспільстві, зокрема в українському релігійному середовищі.

Додамо, що сприяння зміцненню взаємопорозуміння між релігійними організаціями різних віросповідань визначено одним з основних завдань новоствореного Державного департаменту у справах релігій.

Нові виклики

Разом з новими можливостями останній час приніс і нові виклики для розвитку толерантності в українському суспільстві і міжконфесійних відносинах.

Перший виклик пов’язаний з політизацією релігійного середовища як внаслідок минулорічних президентських виборів, так ще більш внаслідок бажання окремих політичних сил в черговий раз використати Церкви в своїх політичних цілях. Яскраво це проявилося під час подій, пов’язаних із перенесенням кафедри Української Греко-Католицької Церкви до Києва, коли деякі політичні партії і громадські організації, особливо Прогресивна соціалістична партія України Наталії Вітренко та "Братство" Дмитра Корчинського, штучно нагнітали пристрасті навколо цієї події, намагаючись представити себе ревними захисниками УПЦ. Відзначимо, що не помічена у якійсь увазі до релігійних питань Соціалістична партія України теж в даному випадку вирішила проявити себе захисницею православ’я, виступивши із відповідною заявою, на жаль, теж не зовсім толерантного змісту.

Безперечно позитивним є те, що Всеукраїнське православне братство святого Архистратига Божого Михаїла та Союз Православних Братств України відмежувалися від подібних "захисників", зазначивши у відповідних заявах, що підігрівання напруженості міжконфесійної ситуації політикумом з метою залучення віруючих людей у якості свого електорату є великою небезпекою, а також звернувшись до політиків із закликом "не втягувати Православну Церкву в політичне протистояння, навіть під приводом удаваної боротьби за інтереси канонічної Церкви."

Прикро, що керівництво Української Православної Церкви в даній ситуації не проявило достатньої толерантності. Хоча у зверненні Предстоятеля УПЦ митрополита Володимира з даного приводу і містився заклик до терпіння, уникнення агресивності та зла, водночас практично схвалювалося висловлення вірними Церкви свого негативного ставлення до згаданої події, а живописне нагадування про прикрі події на Західній Україні початку 90-х років було здатне скоріш спровокувати протистояння, ніж його попередити. Водночас зазначимо, що натомість патріарх Філарет заявив про те, що питання про розташування кафедри є внутрішньою справою кожної Церкви.

Слід сказати, що події 21 серпня стали яскравим прикладом прояву толерантності з боку одних, які зібралися на урочисте богослужіння і нетолерантності з боку інших, які намагалися перешкодити проведенню Служби Божої. Останнє не мало нічого спільного, як внутрішньо, так і зовнішньо, з Христовими заповідями любові.

Наступний виклик пов ’ язаний із спробами окремих релігійних спільнот особливо на місцях на революційній хвилі змінити на свою користь певний статус кво, що склався протягом останніх років. Переважно це виявилося у новому витку захоплення храмів. Слід зазначити, що навіть у своєму виступі 14 червня перед главами конфесій Президент вимушений був констатувати: "Я отримую чимало повідомлень про загострення конфліктів, в основі яких – боротьба за культові споруди. Вважаю, що і органам влади, і керівникам релігійних організацій слід виваженіше підходити до їх розв'язання і бути готовими до компромісів. Такі випадки межують з порушенням громадського порядку та вкрай негативно відбиваються на суспільній злагоді. "

Дійсно, частиною релігійних діячів перемога Віктора Ющенка була сприйнята як шанс змінити парадигму державно-церковних взаємин на свою користь, як заклик до переділу сфер впливів та майна, а також захоплення храмів тих, кому закидалася підтримка іншого кандидата. В результаті, в різних регіонах України, інколи за потурання місцевої влади, загострилися міжконфесійні конфлікти, зокрема між вірними УПЦ (МП) та УПЦ КП чи УГКЦ (Тернопільська обл., Чернівецька обл., Івано-Франківська обл., Львівська обл. тощо).

Ще один виклик пов’язаний із планами викладання "Етики віри" чи, більш звична назва, "Християнської етики" у загальноосвітніх навчальних закладах. Як ми вже зазначали, даний курс покликаний виховувати молодих громадян в дусі толерантності, розуміння та поваги до представників всіх релігійних традицій в Україні. Позитивним в цьому контексті є підписання Предстоятелями чотирьох українських Церков, а саме УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ і УГКЦ, незважаючи на наявні між ними проблеми, спільного звернення з даного приводу, в якому, зокрема, зазначається, що вивчення даного курсу "буде сприяти об’єднавчим тенденціям у суспільстві на основі спільних культурних символів, етично-моральних цінностей та виховних принципів " та міститься пропозиція "на засадах толерантності і добросусідства передбачити у навчальній програмі можливість ознайомлення з присутніми в Україні іншими релігійними культурами і традиціями. " Водночас можна казати про те, що деякі моменти, пов’ язані з даним курсом, служать перевірці справжньої толерантності прихильників його запровадження у школах. Мова йде як про змістовне наповнення курсу, так і про те, хто має його викладати. Хоча, на думку представників Церков - учасників Круглого столу з питань морально-духовного виховання учнівської молоді, проведеного Міністерством освіти і науки України спільно з Академією педагогічних наук України та Державним Комітетом України у справах релігій 30 червня, при вирішенні питання щодо викладання даного курсу до уваги не повинна братися конфесійна належність (чи неналежність) вчителя, що є дійсно проявом толерантності, дехто з цією думкою не погоджується. Так, 3 вересня в Одесі відбулася конференція "Православний погляд на викладання етики віри у загальноосвітніх навчальних закладах", організована відділом релігійної освіти, катехизації і місіонерства Одеської єпархії УПЦ (МП), в роботі якої взяли участь понад 120 викладачів одеських шкіл, і на якій головна увага доповідачів, переважно православних священиків, була звернен а на необхідність недопущення представників неправославних конфесій, насамперед протестантів, до навчальних закладів. А один з доповідачів, о. Віктор Петлюченко , зазначив, що на православній канонічній території діти мають виховуватися виключно у православній традиції. Постає питання, яким чином можна вести мову про моральне, а отже толерантне виховання дітей, виховання в них любові та поваги до інших, водночас стоячи на засадах нетерпимості до представників інших релігійних течій.

Останнє. Звіряче побиття учня єшиви Мордехая Моложенова просто в центрі Києва на очах багатьох людей наочно поставило питання про поширення антисемітизму в Україні. Зазначимо, поставило не вперше. Нагадаємо, що минулого року було вчинено акт вандалізму стосовно Центральної синагоги Києва, списане на "безневинні витівки" футбольних фанатів. Хоча цього разу нападники були доволі оперативно затримані, і один з них визнав свою належність до "скінхедів" і те, що бив постраждалого лише за те, що той був євреєм, Міністерство внутрішніх справ і на цей раз заявило про те, що не вбачає в цих діях прояву антисемітизму. Про реакцію на подію Президента України ми вже казали, водночас викликає як мінімум здивування його слова про те, що "в Україні не стоїть питання антисемітизму чи інших проявів ксенофобії", а випадки побиття євреїв у Києві "були скоєні виключно з хуліганських мотивів, а не на ґрунті етнічного протистояння". Але крім цинічного побиття в центрі Києва протягом цього літа ми мали ще й антисемітські листівки у Донецьку, свастики на офісі Федерації єврейських громад у Житомирі (зазначимо, що у квітні цього року в цьому ж місті було звершено напад на рабина – знов-таки, за версією міліції, виключно з хуліганських, а не якихось інших мотивів), осквернення Бабиного Яру (вже вдруге за цей рік). Зрозуміло, що від визнання наявності проявів антисемітизму в Україні постраждає імідж держави, зрозуміло, що набагато простіше списувати все на окремих несвідомих хуліганів, ніж ставити питання не лише про виконавців хуліганських нападів, але й про їхніх ідеологічних натхненників, про роль у цьому контексті видань Міжрегіональної академії управління персоналом, зокрема журналу "Персонал" (а цю роль після даної трагічної події зазначили як представники єврейських релігійних і громадських організацій, так й окремі представники державної влади). Але здається, що таке ігнорування наочних фактів, може лише сприяти подальшим актам антисемітизму і поширенню цього зла, з яким чим далі, тим важче буде боротися. Водночас прикладом дійсно послідовної позиції щодо боротьби із проявами ксенофобії може служити Кіровоградська обласна прокуратура, що порушила кримінальну справу за фактом порушення принципу рівноправ’я громадян за расовою, національною належністю або ставленням до релігії проти вчителя однієї із шкіл області, який під час уроку заявив про те, що "євреї – це погані люди, яких треба знищувати".

Таким чином сучасні умови в Україні відкривають дійсно нові можливості для формування толерантності в українському суспільстві в цілому, і в релігійному середовищі, зокрема. Водночас наявні й виклики, що потребують свого осмислення, попередження або подолання, вироблення відповідної державної політики і її послідовної реалізації для недопущення нетолерантних проявів у майбутньому.


Юрій Решетніков,
к.філос.н.